Щасливий сміх у Веретенівській гімназії
- Четверг, 21 января 2010, 20:13
- просмотров 388
- Нет комментариев
Минулого тижня Сумська обласна гімназія-інтернат для талановитих і творчо-обдарованих дітей відсвяткувала своє 4-х річчя. На перший погляд, здавалося: що для навчального закладу якісь чотири роки? Що можна встигнути зробити, кого випустити, чого досягти? Та поглянувши на історію цієї школи, стосунки, що складаються між учнями та вчителями, треба сказати впевнено: чотири роки – це вже чимало.
Кажуть, що найнудніше, що тільки можна придумати у світі – так це святкування шкільних днів народження. Усе стандартно з року в рік, навіть сценарій ніколи не міняють: виступає директор із урочистою промовою, грає гімн України, співає шкільний хор і яка-небудь самодіяльність для свіжості на фінал. Усі це переживали, чи не так? Тому ідучи на свято до Веретинівської гімназії, я не чекала чогось вражаючого. А як виявилося, дарма…
Гімназія підкорила мене з тієї самої миті, як я переступила поріг. Випускники школи, що завітали на свято, побачивши своїх вчителів, із радісним вереском кидалися їм на шию, слізно розповідали про те, як люблять одне одного та сумують. За традицією, після обнімань, усі біжать до вчительської, де на стіні швиденько пишуть усе, що відчувають. А написів на шпалерах уже назбиралося чимало!
Ще до початку урочистостей мою увагу привернув клас, що обрав для себе особливий дрес-код із сорочок і краваток та розмалював обличчя й руки різними ієрогліфами. Спочатку я вирішила, що це буде якийсь номер, але учні пояснили мені, що вони просто вирішили День народження гімназії зустрічати саме в такому вигляді, виражаючи свою любов до школи.
У маленькій актовій залі не було вільного місця. Учні сиділи одне в одного на колінах, поступалися місцями вчителям, стояли у проходах, і не дивлячись на складність свого розташування, не могли припинити розмовляти. Стихли лише з першими акордами пісні, що відкривала свято й бажала всім присутнім віри та щастя. Гімн України не звучав, проте зал урочисто підвівся, коли співали гімн гімназії. Щиро вразила команда КВК, що підготувала гумористичну сценку про життя своєї школи і в таборі «Зоряний», і в «Ровеснику» і в стінах інтернату. А коли у виступаючих зникла фонограма, учителі запропонували підспівати своїм учнями, аби їх пісня не лишилася поза увагою. Одинадцтикласники також знайшли час між підготовками до ЗНО й продемонстрували свій жартівливий танець.
Та найбільше всім сподобалася промова директора школи Дрозденко О.М., яка замість відомостей про успішність гімназії знову освідчилася своїм учням у коханні й зізналася, на скільки щаслива, що має таких учнів. Шкільне самоврядування також вирішило відзначити своїх учнів, тому презентувало рейтинг «Золота десятка», у якому усі гімназисти обирали десять найяскравіших постатей серед усіх класів. Слід зазначити, що номінації «Блондинка» та «Живчик гімназії» справді унікальні у своєму роді.
Свято пролетіло, наче яскрава блискавка, залишаючи після себе багато вражень. Та найбільше відкриття – це стосунки, що панують у цій «сім’ї». Учителі та учні пройшли багато: холодні табори, уроки в коридорах, відсутність води, загрозу закриття… Усі випробування зробили купку наляканих дітей, що приїхали до невідомої школи із районів (гімназистів-сумчан у школі тільки 5%) істинною родиною, що випускає з-під свого крила справжніх талантів. І цим талантам уже нічого не страшно, бо у них був сталевий тил, підтримку якого вони відчуватимуть завжди, адже тому, мабуть, щосуботи у коридорах гімназії не стихає щасливий сміх.
Осюхіна Марина