Жіноче обличчя СНІДУ

Історія відносин між засобами масової інформації та людьми, що живуть під час тієї чи іншої епідемії, є досить примітивною та передбачуваною. Оригінальністю не відзначилася й епідемія ВІЛу, яка одразу ж отримала досить трагічне прізвисько – «Чума». Образи смерті, страшних мук, швидкої передачі інфекції, невеликого відсотка вилікуваних зробили свою справу, остаточно залякавши певну частину громадян. Досить скоро найбільше інформаційне навантаження отримали два дні на рік  — 1 грудня (Всесвітній день боротьби зі СНІДом) та третя субота травня (День пам’яті померлих від СНІДу). Що відбувається під час цих заходів? Ми бачимо фотокартки з архівів СНІД-центрів, читаємо історії людей, що не підозрювали про своє інфікування, дивимося ток-шоу про СНІД, де сила-силенна експертів та професорів говорять про страшну загрозу. Усе вищезгадане неминуче впливає на психіку й так вже досить сильно розхитану іншою негативною інформацією. У цей самий час представники іншої частини аудиторії, що звикли вести досить ризикований спосіб життя, продовжують спокійно ігнорувати цю інформацію й вважають, що проблема їх омине. Отже, така боротьба з хворобою не є досить ефективною, адже впливає в основному лише на тих, хто до цього й так робив усе можливе для запобігання зараження. Виникає питання: який метод профілактики буде більш ефективним?

«Найпопулярнішим», на сьогоднішній день, способом передачі ВІЛу серед молоді є статевий шлях. Тому не викликає особливого подиву те, що СНІД – хвороба молодих. Дивує  зовсім інший факт. З давніх-давен вважалося, що вести розгульне життя притаманно більше особам чоловічої статі. Казанова і Дон Жуан завжди були «ідеалами» для десятків розбещених поколінь. Тому, здавалося б, що серед інфікованих ВІЛом більше має бути чоловіків. Але виявляється, що це зовсім не так… Рівень хворих на ВІЛ/СНІД жінок у віці від 20 до 24 років складає 0,88%. У той самий час, як серед чоловіків того ж віку – 0,5%. Останніми роками спостерігається страшна закономірність зниження «вікового рівня» у сексуальній сфері, особливо серед дівчат. Так-так, не серед жінок, а саме серед дівчат. Згідно з опитуваннями, близько 6% дівчат здобули перший сексуальний досвід до 14 років. У віці 14-16 років кожний третій підліток живе постійним статевим життям, а близько 200 «дітей» на рік в Україні стають батьками не досягши навіть 14 років. У такому віці кожен підліток вважає себе незалежним і самостійним. Хоча це не зовсім так. Молода людина ще не зовсім розуміє величину відповідальності за себе і за власне життя. Кожен вчинок він не обдумує, не замислюється про наслідки. Якщо дитина не може відповідати за себе в банальних життєвих ситуаціях, що ж можна казати про відповідальність за своє життя та здоров’я? Підлітки й діти сьогодні – це дорослі люди завтра. Великі банкіри, підприємці, учителі, лікарі, шахтарі… Сьогодні в Україні близько 410 тисяч ВІЛ-інфікованих. За підрахунками, через сім років кількість хворих на СНІД може вирости до 820,4 тисяч. При тому три чверті усіх інфікованих будуть складати молоді люди віком від 20 до 34 років. Половина серед них будуть жінки.

Чому  саме жінки? Мабуть, тому, що звичне їхнє призначення «охоронця домашнього вогнища» вже давно втратило свій сенс – жінки стали мисливцями. Якщо раніше саме чоловік мав «вполювати» собі дружину і підкорити її, то сьогодні все стало навпаки. Існує такий анекдот: «Коли приходить весна, то дерева одягаються, а жінки роздягаються». І напевно, усе було б весело, якби не було так сумно. Зброя сучасної жінки-мисливця – це розпущене волосся, високі підбори, коротка спідниця і блуза якомога прозоріша і з найглибшим декольте. Велика увага приділяється «бойовому розфарбовуванню». У давні часи різні племена розфарбовували собі обличчя і тіло, їдучі воювати та завойовувати нові землі. З роками нічого не змінилося. Жінка, йдучи завойовувати нового чоловіка, має звичку робити макіяж обличчя яскравими та примітними фарбами. Це, певна річ, допомагає. Навесні та в літку на вулицях можна побачити безліч майже оголених жінок. У цей самий час чоловіки не спішать роздягатися. Вони не звикли демонструвати своє тіло, тим самим приваблюючи жінок. Їм набагато легше одягнути свої улюблені спортивні штанці та чекати, поки жінка сама його знайде та «привабить». Хоча сьогодні таки можна знайти симпатичних гарно одягнених хлопчаків. Саме хлопчаків, аж ніяк не чоловіків! Чи помічали Ви коли-небудь тих юнців, які подобаються сучасним дівчатам? Це ж зовсім не приклади мужнього, сильного, міцного чоловіка. Це звичайні солодкі хлопчики, з подачі сучасної поп-культури. Вони фарбують волосся й обличчя, носять джинси з низькою талією і прозорі футболки. Кожна їх нова пісня чи роль у кіно сповнена трагізму й сліз. Так, це – він! Сучасний ідеал! І саме «таких» парубків люблять дівчата. Увімкніть будь-який канал телевізора чи радіохвилю, чи відкрийте сторінку молодіжного гламурного журналу і Ви побачите його – мрію маленьких дівчаток  — солодких, сопливих хлопчаків. Більшості жінок хочеться взяти такий «ідеал» і пригорнути до себе, захистити, заспокоїти, уберегти від чогось. Хоча ця роль раніше була притаманна саме чоловікам.

Що  ж ми спостерігаємо  тепер? Чоловіки стали дуже лінивими. Відпрацювавши робочий день, їм не хочеться більше нічого робити, в основному вони займають комфортабельне місце на м’якенькому диванчику. У той самий час жінці необхідно поприбирати, випрати білизну, приготувати їжу, виконати всю побутову роботу. Таким чином, узявши всі обов’язки та відповідальність на себе, жінки перетворилися на тих самих «Дон Жуанів» та «Казанов». Представниці чарівної статі, чи то для кількості, чи то для якості, постійно змінюють статевих партнерів. Часом дорослі та сильні жінки обирають тінейджерів коли не знаходять, що шукають серед чоловіків свого віку. Після цього з’являється відповідальність не лише за себе, а й за нового молодого кавалера. Немає часу питати «хто винен?», час шукати вихід. А він полягає у самовизначенні в цьому житті, розстановці пріоритетів та звичайному бажанні бути здоровим.

Шановні жінки, подумайте! Чи багато справжніх чоловіків Ви знаєте? Чи варто для маленьких, солоденьких дітей так собою жертвувати? Чи варті нафарбовані хлопчики Ваших годин перед дзеркалами, Ваших старань, Ваших жертв? Чи варто так себе нищити, чи варто знаходити «таких», розчаровуватися, кидати, знову знаходити «таких самий» і знову і знову по колу? І так справжня жінка шукає справжнього чоловіка, але не знаходить… І доводиться задовольнятися тим, що є. Тому жінки, що перебувають у постійному пошуку і ті, що демонструють свою сексуальність і приваблюють безліч чоловіків найбільше і хворіють на СНІД. Варто лише трошки прикрити ноги і плечі, як ризик інфікуватися різко впаде. Так, є певні втрати, але кілька солодких хлопчиків ніколи в житті не можна порівнювати із власним здоров’ям.

Осюхіна Марина