Гинзбург раскритиковала Иванущенко

Председатель Госкомархивов Украины заявила — главного архивариуса Сумщины уволили не за его научную деятельность.

По ее словам, «Геннадий Иванущенко плохой хозяйственник. Из 26 областных и 11 центральных архивов Украины он единственный, кто пренебрегал помощью с нашей стороны».

Ольга Гинзбург подчеркнула – «Мы выделяли деньги на нужды архива, и только Сумская область игнорировала все предложения. Я лично встречалась с Геннадием Николаевичем, критиковала его, уговаривала начать работать, но все безрезультатно».

Также представительница Компартии утверждает, что исследование историком политических репрессий, Голодомора и национально-освободительного движения не повлияло на решение о его увольнении.

Экс-нардеп отметила — «Исследованием Голодомора занимались руководители всех украинских архивов, так как это направление на уровне государственной политики тогда было приоритетным для нас».

По мнению чиновницы, «Иванущенко не был лучшим на этом поприще. Безусловной его заслугой является оцифровка 57 тысяч актовых записей о смерти людей от Голодомора 1932-1933 годов на Сумщине. Это, пожалуй, единственное, что он сделал».

Глава Госкомитета архивов убеждена, что, «прикрываясь политикой», бывший директор пытается заработать себе авторитет, который ему не удалось завоевать во время пребывания на должности.

«Квалифицированный архивист для нас на вес золота. Мы ни единого специалиста по Украине не уволили с должности. Иванущенко не смог работать — ухватился за политику» – резюмировала она.

В отличие от бывшего подчиненного, сама Гинзбург не является историком – по специальности Ольга Петровна инженер-механик, а должность заняла по квоте КПУ.

На ее заявления уже отреагировал экс-заместитель губернатора Сумщины Олег Медуница, который в своем блоге задал чиновнице 5 вопросов:

«Чи відомо пані Гінзбург, що обласні архіви є підрозділами ОДА, і нею фінансуються. Яким тоді чином Гінзбург могла профінансувати Сумський архів, адже це заборонено бюджетним кодексом?

Чи відомо Гінзбург, що держархів Сумської області якраз використав кошти стабілізаційного фонду, встановивши систему відеоспостереження обох корпусів у 2009 р.? А далі гроші виділялися виключно на фізичну охорону, яка в архіву і так є. Тобто, за її логікою потрібно було звільнити сторожів, взяти стабфонд на 1 рік, а на наступний – «смоктати лапу»? що це могло бути так підтверджує факт: на 2011 рік стабілізаційного фонду не передбачено.

На посаді директора архіву Геннадій Іванущенко пережив чотирьох губернаторів. Чому претензії у обласної адміністрації з’явилися лише коли губернатором став представник партії Регіонів?

Чому за останні 3 роки комуністка Гінзбург тричі направляла перевірки в Сумський архів? У неї, що в Україні архівів мало?

Чи розумілася Гінзбург на архівній роботі до свого призначення на цю посаду у 2008 році? І чи розуміється вона на ній сьогодні?»

3 коммент. к “Гинзбург раскритиковала Иванущенко”
  • uas | 8 декабря, 2010, 22:53

    Слова «спєца» архівної справи — ольги гінзбург не треба видавати за позицію Держкомархіву. Слава Богу і після вимушеного відходуз Комітету авторитетних архівістів: Г.Боряка. К. Новохатського, Г.Папакіна там ще залишаються професіонали (з одним «ф»), які розуміють справжню причину звільнення Іванущенка. А вона полягає в оприлюднення документів про визвольний рух на Сумщині. правда, що Гінзбург добрий завгосп. І це все. що можна сказати позитивного. Все інше: від стилю керівництва до нав`язливих спроб очолити наукову роботу в ДКАУ — суцільна профанація архівної справи. Сподіваємось, що ненадовго…

  • Знайомий | 8 декабря, 2010, 23:27

    Про «зміни на старе» в Держкомархіві під керівництвом Ольги Гінзбург, яка блокує доступ до архівів часів Голодомору та УПА

    Про кричуще-травматичний стан архівів в Україні читачі вже достатньо інформовані. Як і про дивне призначення у серпні 2006 року головою Державного комітету з питань архівної справи комуністки Ольги Гінзбург, колишньої заступниці директора Конотопського арматурного заводу. Президент України Віктор Ющенко назвав це призначення «абсурдним» і таким, що «не робить компліменту владі» (нагадаємо, що уряд тоді очолював Віктор Янукович, а гуманітарним віце-прем’єром був Дмитро Табачник). Утім уряд змінився, а політика держави у галузі архівної справи і надалі залишається незрозумілою. 26 березня уряд прийняв відставку першого заступника голови Держкомархіву України Геннадія Боряка. Пропонуємо його звернення до наукової спільноти, де Геннадій Боряк роз’яснює причини цього кроку.

    Обставини змусили мене звернутися до уряду з проханням прийняти мою відставку. Вважаю для себе неприйнятним брати участь у лицемірному фарсі, що розігрується нині на архівній сцені під назвою «політична доцільність». Закон «Про державну службу» і Кодекс етики архівіста не дозволяє мені обіймати високу посаду і виконувати свої професійні обов’язки під керівництвом «червоного комісара», поставленого на посаду їхньою партією. Я не можу дозволити собі власними руками руйнувати те, що створювалося роками моїми колегами, моїми попередниками і мною. Я не можу спостерігати за процесом «вичавлювання» з Держкомархіву професіоналів і порядних людей. Я не маю ані службового, ані професійного, ані морального права ставати провідником політизації, а тим більше — більшовизації архівів і перетворення центрального органу виконавчої влади на «заводоуправління».

    Півтора року тому ми з командою колег і однодумців вважали за свій громадянський і моральний обов’язок протистояти спробам агресивного запровадження комуністичної ідеології, брутального насадження політичної цензури, перлюстрації службової кореспонденції, депрофесіоналізації центрального апарату, заохоченню невігластва. Ми вважали за необхідне зламати (або обійти) глухий спротив виконанню заходів, пов’язаних із дражливими для них темами — Голодомором, Реєстром меморіальних фондів, Українською революцією, політичними репресіями, тоталітаризмом, УПА тощо. Треба було зламати (або обійти) заборону навіть відповідати на офіційне звернення повноважного представника України при Європейському Союзі до Держкомархіву з проханням надати копії документів про Голодомор 1932-1933 рр. для виставки, що її мали розгорнути в Європарламенті. Нагадаю, тоді цензуруванню, всупереч закону, був підданий не лише засіб масової інформації — розгромлений у рік свого шестидесятирічного ювілею часопис «Архіви України» (1947-2007), коли перша особа, перебравши на себе функції головного редактора часопису, брутально викреслила з оригінал-макету чергового (і останнього) числа журналу некрологи по бл. п. Надії Світличній і Омеляну Пріцаку, а також публікацію про «ворога народу» Гната Хоткевича. Цензуруванню було вперше піддано також офіційний веб-портал Держкомархіву — з інтернет-виставки «Окупація. 1941-1944: Невідома війна. Невідоме життя» було вилучено розділ «Поміж двома тоталітаризмами: Ідеологічна пропаганда на окупованій території» зі зразками радянських та нацистських пропагандистських плакатів часів окупації.

    За півтора року спільним зусиллям нам з вами вдалося дещо зробити. Ми з гідністію боронили від них ті ціннісні демократичні орієнтири, що їх виробило суспільство за останні півтора десятиліття. Ми продовжували наближати архівну справу в Україні до європейських стандартів. Ми примусили їх виконувати доручення Президента і уряду щодо вшанування жертв Голодомору і комуністичного терору, більше того — ми змусили їх очолити масштабний проект «Український мартиролог», спрямований на увічнення пам’яті мільйонів жертв радянського тоталітарного режиму (у січні 2007 р. він був наглухо заблокований, незважаючи на наявність урядових доручень). Марними виявилися їхні зусилля нав’язати українським архівам концепцію голоду в СРСР 1932-1933 рр., запропоновану російськими ідеологами спільного архівного проекту. Ми довели жалюгідність їхніх публічних галасливих заяв та скандальних погроз обмежити доступ до архівів, передусім — до тих, що засвідчують злочини комуністичного режиму: наявні законодавчі перепони виявилася для них нездоланним бар’єром. Ми дали їм можливість переконатися у марності пошуків «компромату» в державних архівах на ненависних їм «бандерівців» та інших «буржуазних націоналістів». Ми примусили їх урочисто відсвяткувати 90-річчя державної архівної служби України, створеної за часів «буржуазно-націоналістичної» Центральної Ради, за два місяці до їхньої революції.

    Навіть видання, яке побачило світ за сумнівної участі Держкомархіву і яке вони профінансували, — примітивний панегірик СРСР під назвою «Страна, которой нет, или О том, что было и больше может не быть» (Київ: Ашот Арутюнян, 2007) з передмовою тов. Симоненка — вони поширювали сором’язливо і потай, переважно поміж собою, так і не наважившися широко його оприлюднити серед коллег-архівістів. Заборонені ними до друку фундаментальні архівні довідники, що готувалися упродовж кількох років за галузевою програмою «Архівні зібрання України», — «Реєстр розсекречених архівних фондів України» у трьох томах та «Національний реєстр втрачених та переміщених архівних фондів» (том перший) — побачили світ в електронному варіанті на веб-порталі Держкомархіву.

    Брюссель вчасно отримав якісні копії документів про Голодомор, що демонструвалися на виставці «Невідомий геноцид українців» у березні минулого року. Вилучені ними з інтернет-виставки «Окупація. 1941-1944: Невідома війна. Невідоме життя» фотодокументи залишилися в іншому розділі порталу. Підцензурна стаття про Гната Хоткевича була опублікована в іншому виданні, а зняті з друкованої версії часопису некрологи про видатних українців побачили світ в он-лайновому варіанті того ж таки журналу «Архіви України». «Заарештовані» документи про Голодомор з одного із державних архівів, що містилися у перлюстрованій кореспонденції, згодом таки потрапили до адресата і були опубліковані на порталі Держкомархіву у відповідному розділі. Провалилися спроби утримати фінансовий контроль над діяльністю нещодавно створеного Українського інституту національної пам’яті, — з 2008 року він набув статусу головного розпорядника бюджетних коштів.

    А головне — державні архіви залишилися відкритими публічними установами. Жодних ідеологічних коректив до планів роботи архівів їм так і не вдалося внести ані на 2007-й, ані тим більше на 2008-й роки. Неспроможними виявилися вони і у спробах поставити під компартійний контроль видавничу роботу в архівах — галузевої вертикалі в нас немає, а країна є надто великою, усіх не проконтролюєш! Ми примусили їх рахуватися з тим, що державна служба принципово відрізняється від партійної роботи. Зрештою, ми навчили їх бодай частково стримувати власне хамство і зважати на гідність підлеглих. Але за демократичної влади продовження «підпільної» роботи вважаю безглуздим. Я знімаю з себе відповідальність за подальші дії «червоного» керівництва.

    Чому ж для них і досі є важливим контроль над національною пам’яттю, над історією, над ретроспективними інформаційними ресурсами держави? Півтора року тому на веб-порталі Держкомархіву було опубліковано чудову пам’ятку епохи — статтю відомого радянського історика-марксиста Михайла Покровського «Політичне значення архівів» (1925). Вона починається глибокою сентенцією: «Архіви — як політично дуже важлива установа — перебувають у будь-якій країні в руках правлячого класу, який тримає їх дуже міцно, і в результаті, звісно, жоден марксист, жоден комуніст до управління, до завідування державними архівами ніде, крім як у СРСР, ні на постріл не допускається». Завершує статтю не менш цікаве нагадування, а по суті — застереження: «Архівна робота є суто марксистською роботою, а для партійних товаришів — частиною партійної роботи». Пам’ятаймо про це. На закінчення дозвольте нагадати: на вхідній сторінці веб-порталу дер¬жавної архівної служби США як символічний логотип архівної системи виставлено стратегічне гасло: «Демократія починається звідси».

  • Маяковский | 12 декабря, 2010, 23:16

    КПУ и Гинзбург — близнецы сестры.
    Кто более матери истории ценен?
    надо кого-то «замочить»
    — нет вопросов!
    так учил великий Ленин.

Оставить комментарий или два
© 2019 Интернет газета Любимый город — новости Сумы и Сумской области, возможность разместить объявление бесплатно. Интернет-газета Любимый город - новости Сум и Сумской области, возможность разместить объявление бесплатно. Авторские права защищены Законом Украины и международными юридическими нормами. Копирование материалов и заимствование информации возможно ТОЛЬКО с письменного разрешения редактора интернет-газеты либо с активной ссылкой на источник, открытой к индексации! ЗА СОДЕРЖАНИЕ ОБЪЯВЛЕНИЙ И КОММЕНТАРИЕВ РЕДАКЦИЯ ОТВЕТСТВЕННОСТИ НЕ НЕСЕТ