Суди: від загального до конкретногo
- Четверг, 28 января 2010, 17:44
- просмотров 20
- Нет комментариев
Що таке суд? Якщо запитати про це у громадськості відповідь навряд чи нас здивує. Тому що одні скажуть, що суд – відносно прозора , справедлива гілка влади, а інші, що – одна з найбільш корумпованих. І в цьому випадку немає тих, хто помиляється. Адже частина спирається на те, що написано в Конституції, а частина – на власний досвід чи досвід друзів та знайомих.
Важко говорити про всю судову систему України, скласти загальну характеристику про позитивні й негативні моменти. Але уявити, що відбувається насправді, можна відвідавши один-два місцеві суди. У нашому випадку мова йтиме про Лебединський районний суд в Сумській області.
У це складно повірити, але тут трапляються, на мій погляд, «унікальні» ситуації. Коли дивишся на будівлю суду з вулиці, то ніяких особливих вражень не виникає. Але не потрібно квапитися з висновками. Ось я заходжу в середину, піднімаюсь крутими сходами і опиняюся в досить людному коридорі. Після хвилини спостережень, розумію, що людей багато, а з площею якось туго: 7-10 відвідувачів створюють враження величезного скупчення.
Досить тісну будівлю зі зручностями на вулиці можна пояснити недофінансуванням з боку держави. Але як пояснити непрофесійне ставлення працівників до роботи – невідомо. Отже, окремий калейдоскоп емоцій викликає форма проведення судового засідання.
Далеко ходити не будемо, а візьмемо за яскравий приклад Голову районного Лебединського суду Олександра Чхайло. З висоти своєї посади ця людина може собі дозволити не з’явитися на засідання або розмовляти по мобільному посеред слухання справи. Виникає враження, що в такі моменти його супроводжують наступні думки: «Я – Голова суду, тому можу собі це дозволити». Вибачте, але ні, тому що: а) це непрофесійно; б) неетично.
Такі прості речі надзвичайно точно показують всі недопрацювання та помилки в організації роботи судів.
Цікаво, що ми відкриваємо газету чи вмикаємо новини і з частотою «раз на рік» отримуємо інформацію про суди, їхню роботу. (Хіба що засудили якогось терориста чи олігарха не в нашій країні). А проблем багато і писати є про що, було б бажання.
Поліна Чернишова